Люди, вы не представляете, какой расслабон у меня был вчера! Все началось с того, что я решил закинуть закладки. Ведь что может быть лучше, чем провести весь день в состоянии нирваны, получая удовольствие от каждого движения?
Я знал одного ширяльщика, который мог достать все, что угодно. Он был настоящим героем для всех наркоманов в городе. Именно его я попросил поискать для меня кодеин. Вскоре мне пришло сообщение: "У меня есть все, что тебе нужно, бро. Встретимся у старой фабрики". Ничего не могло остановить меня. Я сразу же согласился.
Дорога к старой фабрике оказалась не из легких. Ведь нашел я ее в пустынной части города, где обитали лишь бездомные и наркоманы. Страшно было ходить по этим мрачным улицам, особенно когда падала ночь. Но моя жажда наркотического блаженства была сильнее.
Когда я наконец добрался до фабрики, меня встретил мой добрый друг-ширяльщик. Он выглядел потрепанным и немного хмуро, но я знал, что он не подведет. "Вот, бро, все, что тебе нужно", - сказал он и протянул мне прозрачный пакетик с белым порошком. Это был мой золотой билет в мир наркотического психоделического счастья.
Не теряя ни секунды, я нашел укромное местечко в заброшенном коридоре фабрики и начал подготавливать дозу. Ведь я не мог просто проглотить таблетку, как многие другие. Мне нужен был инъекционный путь. Благо, я всегда носил с собой свои незаменимые дороги - следы от предыдущих инъекций. Взяв иглу, я осторожно ввел кодеин в вену.
Когда наркотик попал в кровь, я почувствовал, как волна удовольствия пронеслась по всему телу. Все достигло апогея, и я начал флексить. Ощущение, словно я летел над землей, меня просто сводило с ума. В этот момент я понимал, что все трудности пути к фабрике оказались того стоили.
Я провел весь день в состоянии блаженства. Все вокруг казалось таким ярким и прекрасным. Звуки транквилизатора, мягкого и уютного, скрадывали все проблемы. Мои мысли плавали в бесконечности, словно я оказался в параллельном мире, где правила не существовали.
Но, как это часто бывает, пришло время расставаться со своим волшебным даром. Эффект наркотика начал спадать, и я почувствовал, как реальность возвращается ко мне. Опустевшая упаковка кодеина напоминала мне о том, что это было всего лишь иллюзией.
Я медленно покинул фабрику, возвращаясь к своей обычной жизни. Улыбка на лице постепенно исчезала, и я остался со своими мыслями. Хотя наркотическое приключение закончилось, я не мог забыть о том, как я кайфовал весь день от каждого движения.
Этот день стал для меня уроком. Они могут предоставить мгновенное счастье, но со временем лишают тебя всего настоящего и ценного в жизни. Я решил больше не обращаться к этим опасным веществам и искать счастье в других, безопасных для моего тела и разума видах развлечений. Живите здоровой и осознанной жизнью!
Codein напиток Lean (лин)
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
